Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Дійові особи
Єфграфич, начальнік, супермен-айтішнік.
Микола, нелюбитель Microsofta та хардваре суппорта.
Цик, крайній за бекапи
Дьяк, раз’єбай широкого-прохфіля.
Чурбан, мовчазний карлік у кепкє.
Михайло, просто віртуалізатор.
Мальвіна, дєвушка з рудою волоснею.
Колєєв, віртуалізаторшік-подорва, та сєтєвік-затєйнік.
Інна, красива, лінива, егоїстична дівиця.
Яворницький, кабелеперштрикувач.
Антуан, привид на мітінгу.
Дія відбувається в кімнаті адмінів. В кімнаті розвішана всяка хуйня, в числі якої: згорівша материнка від сервера, нові харди та роздруковані голі
дівчата яких найшов в Гуглі Яворницький. Біля вікна сидить Чурбан, мовчазний карлік у кепкє, і інсталює офіс. На полу хропуть п’яні, брудні і голі
Дьяк у рваному тєльнику і Цик, над ними на кріслі сидить кабелепрештрикувач Яворницький. За столом сидять два віртуалізатора – Михайло і Микола,
працюють і пиздять. З серверної долинає гудіння серваків і веселий регіт Інни.
Михайло (страшним хрипким голосом). …і слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, шо та вся хуйня стартовала, все працює, база крутитьс, пошта ходить.
Заходить в серверну, а там провода, лампи, там, всякі. Дивиться, а на сервері червоняста лампа мигає. Той мудак пиздує туда. Начальнік йому шось
кричить. Він тіки так: спакойна, стара блядь; підходить до сервера, а ця хуйня така – раз, і в ребут, – і все полетіло на хєр.
Микола. Оце і все?
Михайло. Нє. Тож майкрософт був. Він відресторити спробував і так і сяк, ну там всьо такоє, а всьо нахуй лягло. Його питають: а де база з клієнтами,
а він: “бе-е”. Його за пошту питають, а він знову: “бе-е”.
Микола. Та то всьо хуйня.
Михайло. Та яка хуйня, на opennet.ru написано!
Микола. В мене кум, він на Елексі начальнік проекту, так його небіж адміном на ГлобалЙожику працює. Небіж раз приходить на роботу, а пошта не працює.
Він до джабера. А той теж в дауні. Він сховався за стійку з серваками, думає: як прийде, начальство прикинусь мертвим. Коли ж ті, блядь, приходять,
заходять в серверну, шоб ніхто не бачів і перевдягаються у спортивний кастюм такий гарний, бейсбольну біту до рук беруть. А небіж зрозумів до чого
дєло йде, і від такого аж охуїв, забув все, що збирався робити. Знаходить його керівництво, та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну ка пиздуй
ресторити все! І давай, пиздуй, щоб ми тебе не виділи, поки все, нах, не піднімеш, а як не піднімеш, то відпиздимо бітою так, шо помреш. Він
відресторити не встиг, але і зразу ж куму напиздів, а той – мені.
Михайло. І шо, відпіздили?
Микола. Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.
.
У двері гупають.
Михайло (до Чурбана). Ти, педріло, а ну-ка давай, відкрий.
Чурбан мовчки кида працю і пиздує до дверей.
Микола (роздивляється Чурбанівську працю). Блядь, знову якісь офіс проінсталював…
Входить Мальвіна, потряхуючи рудою волоснею.
Михайло. А шо, Мальвіна, єсть поїбатись троха?
Мальвіна (обіжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, начальства для етого нєт?
Михайло. Якє начальство, ну скажи, ну при чому здєсь начальство?
Мальвіна. Нє. Єслі хочете, хлопчики, тікет можу створити, ето – пожалуста, ето можна, а поєбаться – з начальством і серверами єбайтєсь.
Микола. У, вредна баба.
Микола і Михайло киряють. З серверної доноситься щасливий і дурний регіт Інни і гудіння серваків.
.
Микола (неприємно отригуючись). Я одного Windows-адміна когда-то знав. Такий модний парніша. Но в нього, панімаєш, тільки сєртіфікатів купа, і більше
ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Він пішов працювати на хфірму одну. Така хороша хфірма. Він приходить, а йому і кажуть: “А ну поміняй конфіг на
FreeBDS роутері”. А він такий: “как ето?”. А вони говорять єму: “ну ти ж спєціаліст”. Ну він конфіг на роутері грохнув так, шо потім три дні всьо взад
піднімав. Йому понравилось – думає лінукс вивчу. А начальство йому і каже: “а тепер пішов на хуй”. А він: “как ето?..” От, жалко пацана.
Михайло. Разниє случаї єсть. Я тоже на одній канторі працював. Бувало, я прийду зранку, сяду, а працювати не можу, шоб не наблювать. І так і сижу всьо
время. А начальнік, сука, подойдьот ззаду, руки на плечі положить і гладіт, і гладіт. А я йому по їбальнику сразу – на! (Вздихає.) Підарасом начальнік
то виявився.
Мальвіна. От не люблю я, кода адміни таке пиздять. І той підарас, і етот гомосєк… Та подивіться на себе, кому ви нужні?
Входить Єфграфич, бєлокурий начальнік-айті, одєтий в кожаную дубльонку, надєтую на кожаний піджак. В руках у Єфграфича сумка з лаптопом. З усіх
карманів стирчать різні модні мабіли.
Микола з Михайлом (один до одного). Ето піздєц.
Слєдом за Єфграфичєм іде Колєєв.На голові в нього, щоб часом не впізнали, модна реперська шапка. Сам він п’яний, раскований, і, по великому рахунку,
йому вже всьо похуй.
Колєєв. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться приніс!
Єфграфич, Послушай, Колєєв, я тєбя прошу…
Колєєв. От’єбісь! Надоєл! Дурак! (Ігріво.) Рєбята…
Єфграфич. Колєєв ну скільки можна?
Мальвіна (до Єфграфича). Простітє, ви такой пєдантічний… Ви нє нємєц, случайно?
Єфграфич. Нєт, я украінец.
Мальвіна. Ах, как інтєрєсно, скажітє мінє по какім workflow ви работаєтє?
Єфграфич. Потімскажу. Простітє мєня, я сєйчас. (До Колєєва.) Колєєв, можно тєбя на мінутку, пройдьом до кубрика, і назад.
Колєєв і Єфграфич ідуть в кубрік, звідки в самом скором врємєні доносяться воплі, та фрази на общєдоступном щиро розбавлені айтішним діалектом.
Мальвіна (роздивляючісь чергу в тікетінг системі). Боже мой, я етого нє винєсу. Ви охуїли стількі тікетів писать!
Микола (ігріво) . Мальвіна, вони в кубрік пішли, а ми давай в серверну пойдьом, тікет напишем.
Михайло. Та куда ж ви пойдьотє, там Інна іщо з утра сидіт.
Мальвіна. Отстаньтє от мєня, кобєлі протівні! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)
З уборной чути крики Колєєва: “Я їбав твої бабки, я їбав всі сервакі, жлоб, казьол!”. Чути знову мати та айтішну термінологію. Крики звучать в унісон
красиво і мощно. Їх звуки будять Дьяка, распіздяя-похуїста, і Цика, юмориста-бекапіста.
Дьяк (скида з себе Яворницького). Ха-ха, дєвушкі ридають, адміни сміються. (До Цика.) Антоніо, падйом! Ілі в тєбя Яворницького кинуть?
Цик. Не трогай, він по підлозі повзає і заразний. І вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Михайлові сказав, шоб
протер бекап сервер. Блядь, де чистота, де ікебана? Щас всє пойдут нахуй.
Дьяк. Ха-а. Не хуя не знаєте про адмінів, салабони. (Дико реве) Напрасна начальство ждьот легкий рестор! Антоніо, вставай, блядь, бо щас Яворницього
кину в єбальник.
Цик. Шо за Антоніо? Меня Цик звуть.
Дьяк. Ну, считай, шо ти довиябувався.
Дьяк швиря кабелеперештрикувача Яворницького в рило Цику. Яворницький і Цик верещать. Саме в цю мить з кубріка приходить Єфграфич. Він тихо плаче. Він
сидить, охопивши голову двома руками і плечі його трясуться. При цьому весьолість Дьяка сягає вищого рівня.
Дьяк (дико реве). Їїїїїх нахуй пошлють – а вони заридають…
Дьяк реве і танцює чочотку. З кубріка раком вилазить бухий Колєєв.
Колєєв (стоячи раком). А волни бєгут от вінта за кормой!
Цик. А зараз всі на хуй пойдуть.
Микола. Дайте мені хардвер супортера, дружбани, дайте хардвер супортера, от моя просьба.
Колєєв стоїть раком на півдорозі між кубріком і общею залою. Він блює і співає. З серверної чути веселі звуки, іздаваємиє Інною. Хлопці гуляють. Не
приймають участі в веселощах тільки плачущий Єфграфич, Мальвіна і Чурбан, мовчазний карлік в кепкє. Мальвіна підходить до ридаючого Єфграфича, кладе
йому руки на плечі і пестить його.
Мальвіна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом і напішем новоє воркфлоу.
Єфграфич, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б’є головою в стіну і ридає ще громче.
Мальвіна. Ну-ну, нє надо, они вас нє вартують. Нє надо, хорошій мой. А то єслі ви нє пєрєстанєтє, то я на вас тікет дєлєгірую. Вєдь ви нє хотітє
етого?
Відповіддю їй служать удари голови об стінку.
Колєєв (ікаючи). Вже всю штукатурку оббив, підарас.
Цик. Михайло, я сказав, піди ото, що Колєєв наблював, підмети і підбери штукатурку! Це твій тім, я їбу ваще, шо такоє?!
Микола (бере за бари Чурбана). Хардваре супорт? Шо мовчиш? (Хрясь!)
Чурбан-хардваре супорт пада на підлогу і пудить собі в штани. Цик стовпіє.
Микола (до Цика). Шо, жалко віндузятніка? Може ти тоже віндузятнік?
Цик (злякавшись). Нєт, я – украінєц.
Дьяк (танцює чочотку). Такий, як я датабейс девелопер.
Входить Інна одягнута в красіву резинову шапочку і більш ні в що. Вона красива, гола, мокра і лінива.
Інна. Я так устала, тут такой шум. Михайло, дружочєк, я хочу на мітінг.
Михайло кидається організовивать мітінг, угождая красавіце.
Мальвіна (сама до себе). Курва. Вона устала – целий дєнь в сєрвєрной гігікать, шо ж ти такє курила? Вона устала… а я не устала, цілий день тікєти
розгрібать! SA Asistant голая!
Інна. Я нє голая, а обнажонная.
Михайло збирає всіх на мітінг. На мітінг приходить Антуан.
Антуан. А сєйчас прєдлагаю вам відєосюжет із сєрвєрної. Хардваре супорт та інфраструктура столкнулісь мєжду собой. По прєдварітєльному подщоту число
угандошених сєрверів прєвишаєт…
Раптово Антуан помічає обнажонну Інну, давиться і починає ікать.
Микола (увєрєно). Віндузятнік. Шо смотрішь? Сорсів не видів?
Антуан. Я, собствєно…
Інна починає соблазнітєльно чухать собі живіт і хіхікать.
Колєєв (до Антуана, ігріво). Мужчина, нє пошлі би ви на хуй?
Єфграфич (істерично). Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрізь підараси. Мнє нічого не надо! Дубльонка? в пизду! (Скида кожанну
дубльонку.) Лептоп? на хуй лептоп! (Хуярить об стіну.)
Беріть! Мєнє нє надо! (Дивиться на мабіли, які стирчать з кишень.) Мабіли? В епл, мабіли! Беріть, все беріть! Їжте!
Єфграфич викида мабіли і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.
Єфграфич. Гайки йобані, блядь, не знімаються.
Плачущий Єфграфич зав’язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс і запиздячить ними в Колєєва. Потім Єфграфич знима штани і швиря їх
в Антуана. Єфграфич стоїть в обтягуючих білих трусах з льогкім жовтим німбом біля хуя і страшно кричить.
Єфграфич. Всьо! Всьо!
Єфграфич вийма із піджака і штанів пачки роздруківок бюджету і починає швиряти ними в тім. Одну пачку він швиря прямо в їбальник Антуану. Антуан іздає
невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Антуана страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.
Микола. Ти диви, от віндузятнік! А ну віддай!
Мальвіна (злякано). Він щаз нас усіх звільнить!
Баби злякано верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшений крик. Микола дістає з під столу дрючок, який в нього лишився з попередньої пьєси, харка і
пиздить Антуана дрючком по печінці. Роздається страшний вибух. Чорний повзе на дівчат і хлопців. Всі кричать, Яворницький виє. Спокійний тільки
Микола, він витира руки об штани і наливає собі портвейн.
Микола. У-у, віндозна морда. Хе!
Всі сміються. Починає грать красивий дез-метал. Дьяк б’є під нього чочотку. Михайло гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Єфграфича, Єфграфич однією
рукою гладить розхуярений лаптоп, а другою грозиться Колєєву. Колєєв пиздить миколиним дрючком сторедж, Цик бекапить, Інна чуха собі живіт. Чурбан
визирає з-під столом та чухає яєчко, яке чудом не розбилося.
Михайло (тупо). Ну так шо, завтра гуляєм?
Микола. А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Завіса
